Вітаю Вас, Гість

Untitled Document
Наші герої

«Повертайтесь живими, солдати!»-
Я тихенько у Бога молю,
Щоб матір, жінку, молодую дівчину
Ніхто не залишив саму.

Схаб'юк Максим Олексійович

4 жовтня 2014 року старшого лейтенанта Схаб'юка Максима Олексійовича згідно з Указом Президента України  N747/2014  «Про відзначення державними нагородами  України»  за  особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.   
Мобілізували Максима Схаб’юка 2 квітня 2014 року до Одеського прикордонного загону. В селищі Курортне проходив військову підготовку. У серпні весь загін відправили у місто Новоазовськ. У складі мобільної групи Максим контролював кордон між Новоазовськом та Маріуполем. Ввечері, 1 вересня, отримали наказ виїхати на перехрестя доріг біля селища Саханка для вияснення оперативної обстановки. У складі двох БТРів та невеликої групи бійців відправились виконувати завдання. Біля селища Саханка  загін потрапив у засідку.
Із спагодів Максима Схаб'юка: «Російська броньована група обстріляла нас з гарматів та крупнокаліберних кулеметів. Ми спочатку не відповідали, поскільки не було команди стріляти. Нашу машину підбили, вона заглохла і більше не заводилась. Перебувати в ній було небезпечно. Ми покинули БТР і почали відбивати атаку ворога. Відступати не було можливості. У мене було дві «мухи». Нам вдалось підбити один російський БТР. Внаслідок попадання снаряда у нашу бойову машину, переповнену боєприпасами та бензином, вона вибухнула. Поскільки  наш командир, майор Андрієць, був ближче до машини, то він згорів, а мене вибуховою хвилею відкинуло далеко вперед і я отримав важку контузію. Упавши, на землю я втратив свідомість...».
З крупнокаліберного кулемета Схаб’юк Максим отримав важкі поранення. Йому відірвало частину руки та половину челюсті, вибило зуби, але він залишився живим. Прийшовши до тями, хлопці продовжували відстрілюватись. Коли росіяни відступили, вони почали пробиратись до своїх. В живих залишилось четверо – троє із них поранено. 15 кілометрів полями та посадками пробирались. Коли вийшли до своїх, всі дивувались, як хлопці змогли вижити. Вони вижили і повернулися... Трьох поранених відразу відправили до військового шпиталю в Маріуполі, потім польовий госпіталь, звідки усіх літаком направили до Одеси,  де Максим і продовжив лікування.
Слухаючи Максима, вдивляєшся  в його обличчя і не віриш, що йому тільки 23... Ні, не може бути... Переді мною зовсім доросла, мудра, обтяжена життєвим багажем людина, що вхопила фунт лиха.

Наверх
2015р. Славутський ліцей © Усі права захищені! З пропозиціями пишіть розробникам