Вітаю Вас, Гість

Підготовка учнів до ЗНО
Учителям, пам'ятаючи про те, що не "можна навчитися плавати, стоячи на березі", слід активніше вводити тестові технології в систему навчання. З їх допомогою можна оцінювати рівень засвоєння матеріалу, відпрацьовувати відповідні навички.
Тренування у виконанні тестових завдань дозволять учням в ході здачі ЗНО підвищити бал. Знаючи типові конструкції тестових завдань, учень практично не витрачатиме час на розуміння інструкції. Під час таких тренувань формуються відповідні психотехнічні навички саморегуляції і самоконтролю.
При цьому основну частину роботи бажано проводити не перед самим тестуванням, а заздалегідь, відпрацьовуючи окремі деталі у випадках не так емоційно напружених, як здача ЗНО. Психотехнічні навички, отримані в процесі навчання, не лише підвищують ефективність підготовки до ЗНО, але і дозволяють учням успішніше поводитися під час іспиту, сприяють розвитку навичок розумової роботи, умінню мобілізувати себе, опановувати власні емоції.
Є деякі психологічні закономірності підготовки до тестування випускників, які повинні враховувати педагоги при навчанні:
1. Виділяти головне.
2. Бачити подібне й відмінне, порівнювати.
3. Працювати зосереджено.
4. Згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання.
5. Узагальнювати та диференціювати.
6. Міркувати та робити висновки.
7. Робити схеми-конспекти, у яких представлений зміст вивченої теми.

Психолого-педагогічний супровід адаптації ліцеїстів 9-10 класів до умов ліцею-інтернату


Рекомендації для педагогів щодо формування стратегії особистісного та професійного самовдосконалення

Рекомендації педагогам щодо ефективного формування ключових життєвих компетентностей учнів

Рекомендації педагогам щодо розвитку творчих здібностей ліцеїстів

Рекомендації щодо впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес

Рекомендації щодо зниження рівня шкільної тривожності та сприяння адаптації вступників до ліцею

Рекомендації педагогам щодо розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності ліцеїстів

Інформаційно-комунікаційна компетентність - здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань. Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища. Задля ефективного розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності ліцеїстів, педагогам рекомендується:
• підвищувати власний рівень інформаційно-комунікаційної компетентності, навички володіння сучасними інформаційними технологіями;
• спонукати ліцеїстів до грамотного безпечного пошуку необхідної інформації з використанням пошукових і експертних систем, зокрема Інтернету;
• сприяти використанню ліцеїстами засобів інформаційно-комунікаційних технологій для обміну інформацією, спілкування;
• розвивати в учнів навички планування, організації індивідуальної і колективної діяльності в інформаційному середовищі;
• розвивати в ліцеїстів логічне та абстрактне мислення як засіб планування, організації діяльності.
• формувати в учнів уявлення про важливу роль інформаційно-комунікаційних технологій у розвитку сучасної цивілізації, інформаційній інфраструктурі суспільства, про основні види засобів масової інформації та взаємодію людини з такими засобами;
• формувати в ліцеїстів морально-етичні норми роботи з інформаційними даними;
• розвивати уявлення про інформаційну безпеку суспільства та особистості.

Рекомендації для педагогів стосовно формування та розвитку власної психологічної культури, з метою забезпечення особистісно орієнтованої освіти

Щоб підвищувати рівень власної психологічної культури, педагогу необхідно враховувати ряд положень, зокрема:
1) поповнювати обсяг знань з психології, розвивати вміння використовувати ці знання у роботі з учнями, формувати здатність бачити за поведінкою дитини її душевний стан, рівень розвитку пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, рис характеру;
2) вдосконалювати вміння орієнтуватися в педагогічних ситуаціях, оцінювати їх, вибирати відповідні способи спілкування з конкретною дитиною і колективом учнів, адекватно ситуації впливати на психіку школяра.
3) актуалізувати психологічну готовність до вчительської праці, що включає психолого-педагогічну спрямованість особистості вчителя, в основі якої лежить любов до дітей і до педагогічної діяльності, бажання навчати і виховувати, інтерес до вчительської праці, орієнтацію на соціально значимий результат;
4) розвивати любов, повагу до дітей, тобто систему гуманних почуттів як рушіїв педагогічної активності;
5) стимулювати орієнтацію на власний прогрес, реалізацію потенційних можливостей, прагнення до самовдосконалення;
6) кожний вчитель повинен стати новатором, знайти свої підходи до навчальної діяльності, що відповідають його особистим якостям;
7) підтримувати власне психологічне здоров’я, що включає здатність до саморегуляції, емпатії, толерантності, емоційної врівноваженості та аналітичності мислення.
Становлення психологічної культури педагога - складний і довготривалий процес, який потребує великих зусиль з боку самого вчителя, так як психологічна культура є не одиничним утворенням, а комплексною структурою, яка пронизує всі рівні та сторони особистості, зачіпає всі сфери життя і є необхідною передумовою для ефективного і досконалого виконання професійних обов'язків.

Рекомендації педагогам щодо розвитку фасилітаторських якостей в структурі власної особистості задля сприяння полегшенню професійного самовизначення учнів та вирішення проблем профільного навчання


Щоб конструктивно допомогти учню у вирішенні проблем профільного навчання та професійного самовизначення, педагогу необхідно дотримуватися ряду положень, зокрема: 1) пріоритетним для вчителя повинен бути оптимістичний погляд на учня, опора при роботі з ним на позитив, який притаманний кожній дитині;
2) педагог повинен усвідомлювати, які чинники стимулюють особистісне зростання учня, а які гальмують, та уникати впливу негативних чинників;
3) вчитель має бути відкритим до діалогу, прагнути побачити світ очима дитини, зрозуміти його, намагатися підтримати розвиток дитини;
4) варто бути творчою особистістю, креативність якої постійно зростає, здатною захоплювати, що допомагає досягнути взаєморозуміння, співтворчості з вихованцями;
5) володіти вмінням стимулювати розвиток в учнів психологічних характеристик, які є передумовами успішного професійного навчання і діяльності в найближчому майбутньому;
6) потрібно, спираючись на пізнавальні інтереси учнів до відповідної професії, знаючи здібності і нахили учнів до деяких предметів навчально-виховного циклу, рекомендувати їм відповідний профіль, а в подальшому і саму професію;
7) необхідно допомогти кожному школяреві у самовизначенні, в умінні здійснювати свідомий власний вибір, приймати самостійне відповідальне рішення;
8) педагогу варто не стільки передавати знання, скільки створювати для дитини умови для самостійного їх відкриття і виявлення.
Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі з учнями в будь-якому профілі навчання повинні бути:
- ознайомлення учнів з різними видами професій;
- вивчення їх нахилів, здібностей, професійних інтересів, формування у них суспільно-значущих мотивів вибору професії;
- забезпечення участі учнів в конференціях, екскурсій на підприємства, виставки, зустрічей із спеціалістами, проведення тематичних, літературно-художніх вечорів.

Наверх
2015р. Славутський ліцей © Усі права захищені! З пропозиціями пишіть розробникам